ЯК БОРОТИСЯ З НАСЛІДКАМИ ІНСУЛЬТА

  

ҐІЛБЕРТ, прикутий паралічем до лікарняного ліжка, запитав лікаря: «Чи я колись зможу знову користуватися своєю рукою й ногою?» Відповідь лікаря містила виклик: «Чим більше працюватимете, тим ліпше володітимете кінцівками та тим скоріше прийде успіх». Ґілберт вимовив: «Я готовий!» Фізіотерапія та позитивний спосіб мислення допомогли Ґілберту в його 65 років пройти довгий шлях від інвалідного візка до милиць, тоді до палички і врешті знову до роботи.

«У сьогоднішній реабілітації хворих після інсульту переважає уявлення, що роль пошкодженої ділянки мозку можуть перебрати на себе інші мозкові центри. Лікування частково спрямовано на те, щоб розвинути потенціал цих незадіяних центрів та стимулювати мозок до реорганізації та пристосування»,— стверджують дослідники Вайнер, Лі та Белл. Проте одужання залежить ще й від таких факторів, як локалізація осередку інсульту та ступінь уражень, загальний стан здоров’я людини, якість медичного обслуговування та підтримка інших.

Підтримка сім’ї та друзів

Ерікка три роки виконувала лікувальні вправи, навчаючись ходити та користуватися правою рукою так, щоб компенсувати непрацездатність лівої. Вона розповідає, що́ допомогло їй вистояти: «Найважливішою була вірність мого чоловіка та друзів. Я знала, що вони люблять мене, і це додавало сили, а їхні заохочення не здаватися стали добрим стимулом».

Разом з хворим процес одужання переживають і близькі члени сім’ї. Їм треба розпитати медперсонал та уважно придивитись до того лікування, яке, можливо, доведеться продовжувати вдома, щоб не втратити вже здобутих перемог над хворобою. Терпіння, доброзичливість, розуміння та любов рідних і друзів створюють безпечне емоційне середовище, в якому хворий знову вчиться говорити, читати й виконувати інші щоденні справи.

Намагаючись зберігати рівновагу між напористістю та догоджанням, Джон багато працював, щоб допомогти своїй дружині Еллен з її гімнастикою та лікуванням. Він розповідає про зусилля родини: «Ми не давали Еллен зануритись у жаль до самої себе. Деколи ми були суворими наглядачами, але при цьому завжди пам’ятали про її обмеження та приходили на допомогу. Вона стала більш уразливою, тож я намагаюся не створювати для неї стресу».

Коли Еллен під керівництвом логопеда знову вчилася розмовляти, Джон був поруч. «Спільне виконання справ було заохоченням, тож ми читали один одному Біблію, і це допомогло дружині покращити мову. Оскільки ми є Свідками Єгови, то почали теж потрошки брати участь у служінні. Так Еллен змогла ділитися з іншими нашою надією на майбутнє. Це вже саме по собі було для неї ліками». Через три роки Еллен почувала себе набагато ліпше.

Ні в якому разі не слід недооцінювати підбадьорення та підтримки друзів, бо їхня допомога може відіграти величезну роль в одужанні хворого. Медичний журнал «Інсульт» (англ.) повідомив, що вищий «ступінь суспільної підтримки, як виявилося, передвіщає швидше одужання та повніше загальне поліпшення функцій навіть у пацієнтів з важчим інсультом».

Берні дуже цінить підтримку своїх друзів. Він нагадує нам: «Відвідини друзів мають велике значення у боротьбі з хворобою. Співчутливі слова та турбота піднімають дух. При цьому не варто зосереджуватися на фізичних і розумових немочах людини, а дуже підбадьорює визнання будь-якого поліпшення». Що кожен з нас може зробити, аби надати підтримку тому, хто бореться з наслідками інсульту? «Принесіть квіти,— пропонує Берні,— або поділіться якоюсь біблійною думкою чи випадком. Мені це дуже допомагало».

Мелве, вже немолода жінка, яка перенесла інсульт, почувалася ліпше, коли з нею разом молився один з духовних братів. Ґілберт також радить так робити і пояснює: «Молячись разом з кимось, ви виявляєте дійсну турботу про цю людину». Пітер, який після інсульту перестав добре бачити, цінить, коли інші розуміють його стан та приділяють час, аби почитати йому вголос.

Допомогти комусь дістатися до реабілітаційного центру та повернутися звідти — це також прояв любові. Крім того, необхідно пересвідчитись, що хворий може безпечно почуватися вдома. Коли такому хворому важко втримувати рівновагу, він може впасти в будь-який момент. Ґілберт, наприклад, цінить чуйну підтримку друзів, котрі, крім усього іншого, для безпеки встановили йому в душовій поручень, за який можна триматись.

Вчіться підтримувати

Різкі зміни настрою та підвищена схильність до плачу може засмучувати хворих на інсульт та бентежити спостерігачів, котрі не знають, як відреагувати на це. Проте друзі, навчаючись підтримувати, можуть врятувати жертву інсульту від самотності, що чигає на неї. Зазвичай приступи плачу з часом з’являються дедалі рідше. Але коли хворому на очі навертаються сльози, залишайтеся спокійними і будьте з ним, говорячи те, що самі хотіли б почути на його місці.

Передусім розвивайте божу любов до тих, в кого через хворобу змінилися особливості характеру. Такі люди відчувають ваше ставлення і реагують відповідно до нього. Ерікка зауважує: «Я, можливо, вже ніколи не буду такою, як колись. Але ніхто не повинен очікувати цього від жертви інсульту. Рідні й друзі мають навчитися любити людину такою, якою вона є. Якщо вони уважно вивчать її особистість, то відкриють, що риси, найпривабливіші у минулому, не зникли».

Людина, яка не може розмовляти або яку не розуміють, майже перестає поважати себе. Друзі можуть підтримати почуття власної гідності хворого з розладами мовлення, намагаючись розмовляти з ним. Такаші говорить: «Мої думки та сердечні почуття не змінилися. Проте люди схильні уникати мене, бо ми не можемо нормально розмовляти. Мені важко до когось підійти, але коли хтось підходить поговорити зі мною — це велике підбадьорення, і я почуваюся дуже, дуже щасливим!»

Нижче подані деякі поради, що можуть допомогти нам усім підтримувати та заохочувати хворих з розладами мовлення.

У більшості випадків інсульт не впливає на інтелект. Більшість людей після інсульту зберігають свої розумові здібності, хоч їхню мову іноді важко розуміти. Ніколи не розмовляйте з ними зверхньо та не вдавайтесь до дитячого белькотіння. Ставтеся до них з повагою.

Терпляче слухайте. Таким хворим деколи потрібно часу, щоб упорядкувати якусь думку або закінчити слово, фразу чи речення. Пам’ятайте, що найуважніший слухач це той, кому не бракує терпіння вислухати.

Не вдавайте, що ви розумієте сказане, коли це насправді не так. Привітно визнайте: «Даруй, але здається, що я цього не зрозумів. Може, спробуємо ще раз».

Говоріть повільно, чітко та нормальним тоном голосу.

Вживайте короткі речення та загальновідомі слова.

Використовуйте запитання, які б вимагали відповіді «так» чи «ні», та заохочуйте співрозмовника відповісти. Пам’ятайте, що він може не зрозуміти ваших слів.

Подбайте, щоб розмові не заважали сторонні звуки.

Ніжна підтримка Бога допомагає вистояти

Звичайно, треба знати причину інсульту, бо це дозволить вжити заходів і попередити ризик повторного приступу, але не менш важливо тримати під контролем страх перед хворобою. Еллен розповідає: «Мене особливо підтримують Божі слова з Ісаї 41:10. Там говориться: «Не бійся, з тобою бо Я, і не озирайсь, бо Я Бог твій! Зміцню Я тебе, і тобі поможу, і правицею правди Своєї тебе Я підтримаю». Єгова став для мене дуже реальним, він рятує мене від страху».

Анандові Біблія також допомагає справитися з розпачем: «Вона стала для мене надзвичайно великою підтримкою, бо постійно відновлює та відсвіжає мої сили». Ґіроюкі не міг зосереджуватись, тож йому було важко отримувати користь від Святого Письма. Він розповідає: «Я знайшов розраду, слухаючи Біблію з магнітофонних касет».

Апостол Павло сказав: «Коли бо я слабий, тоді я сильний» (2 Коринтян 12:10). Це дух Єгови допоміг Павлові зробити те, на що йому самому не вистачило б сили. Ті, хто переніс інсульт, також можуть покладатися на духовну силу, яку дає Єгова. Ерікка говорить: «Коли ми здорові та робимо все самі, то деколи не лишаємо Єгові багато можливостей допомогти нам. Але хвороба дала мені змогу винятковим чином зміцнити наші з ним стосунки».

Доглядальники знаходять підтримку

Доглядальникам, які виконують таку необхідну роботу, обов’язково потрібна підтримка. Де її знайти? Наприклад, у своїй сім’ї. Кожен член сім’ї повинен взяти на себе частину цього тягаря і піклуватися про хворого. Йошіко розповідає про те, як сини підтримували її емоційно: «Вони слухали про мої проблеми, ніби про власні». Рідним треба здобути всю досяжну інформацію про те, як піклуватися про жертву інсульту та як ставитися до змін особистості близької людини.

Хто ще може підтримати доглядальників? Щоб ліпше піклуватися про Віктора, Дейвід з сім’єю звернулися по допомогу до своєї духовної родини, збору Свідків Єгови: «Брати відгукнулися на наше прохання. Вони приходять по черзі і ночують в нас, опікуючись Віктором уночі».

Кожному доглядальникові потрібна тепла любов і підтримка духовної родини. Але не кожному легко просити допомоги. Гаруко говорить: «Я часто чую: «Якщо тільки тобі потрібна допомога, не вагайся звернутися до нас». Проте, знаючи, наскільки сьогодні усі зайняті, я не можу змусити себе попрохати про допомогу. Мені було б легше, коли б люди пропонували зробити щось конкретне: «Я можу допомогти тобі прибрати. Коли це найкраще зробити?» або «Чи вам треба щось купити? Можна я зараз під’їду?».

Дружина Кенджі перенесла інсульт, але він зміг оточити її потрібним доглядом. Він переконався, що може через молитву покладати свої тягарі на Єгову. Зрештою сталося так, що його дружина втратила здатність говорити, і Кенджі більше не мав з ким порозмовляти. Але він щодня читає Біблію. Кенджі каже: «Читання нагадує мені, як ніжно Єгова турбується про тих, в кого зламаний дух, і це допомагає уникати депресії та почуття самотності».

Коли здається, що емоції майже цілком заволодівають нами, треба покладатися на дух Єгови. В чоловіка Йошіко після інсульту змінився характер і він легко спалахує гнівом. Йошіко доводиться справлятися з цим. Вона розповідає: «Часами я відчуваю, ніби нестямний крик рветься мені з грудей. У такі хвилини я завжди молюсь до Єгови і його дух приносить мені спокій». Вдячна за таку вірність Єгови, Йошіко не дозволяє жодній заваді опинитися на її християнському шляху життя. Вона регулярно відвідує християнські зібрання, бере участь у служінні та проводить особисте біблійне вивчення. «Я виконую все, що залежить від мене,— говорить Йошіко,— і це дає мені впевненість, що Єгова ніколи мене не покине».

Коли в серце закрадається тривога, Єгова завжди готовий вислухати нас. Мідорі, чоловік якої переніс інсульт, знаходить розраду в тому, що Єгова, образно кажучи, зібрав усі пролиті нею сльози у свій «бурдюк» (Псалом 56:9, Хом.). Вона пригадує Ісусові слова: «Не журіться про завтрашній день» і говорить: «Я твердо вирішила терпіти, поки прийде новий світ» (Матвія 6:31—34).

Як зустріти важкі фізичні обмеження

Це правда, що у ході реабілітації дехто добивається значного відновлення функцій після інсультів, але іншим не вдається досягти в цьому відчутного успіху. Що може допомогти таким людям гідно зустріти свої фізичні обмеження і змиритися навіть з найважчими та найтривалішими розладами?

Берні, який після інсульту великою мірою втратив здатність рухатися, відповідає: «Радість через мою надію на вічне життя в майбутньому раю на землі та молитва до мого небесного Отця Єгови допомагають мені ставитися до своїх фізичних вад спокійно».

Ця ж надія допомогла Еріцці та її чоловіку Ґеорґові змиритися з її вадами й далі радіти життю. Ґеорґ пояснює: «У нас є Божа обітниця, що одного дня ми будемо повністю зцілені. Тому ми не дуже зосереджуємося на хворобі. Звичайно, робимо все, що вимагає здоров’я Ерікки. Але можна навчитися жити з поганою координацію м’язів і думати про більш позитивні речі» (Ісаї 33:24; 35:5, 6; Об’явлення 21:4).

У тих випадках, коли одужання є лише частковим, підтримка рідних і друзів має ще більше значення. Вони можуть допомогти хворому протриматися, поки надійде Божий час усунути всі проблеми зі здоров’ям.

Коли хворі після інсульту та їхні родини знають, що їх очікує чудове майбутнє, в якому здоров’я буде відновлено, їм легше жити. Вони терпляче очікують вибавлення від усіх страждань у Божому новому світі, який незабаром прийде (Єремії 29:11; 2 Петра 3:13). А до того часу, всі, хто звертається до Єгови, можуть бути впевнені, що він допоможе навіть тепер та підтримає їх у боротьбі з жахливими наслідками інсульту (Псалом 33:22; 55:23).

Профілактика інсульту

«НАЙКРАЩИЙ спосіб справитися з інсультом — це спробувати відвернути його»,— говорить д-р Дейвід Левайн. А в більшості випадків причиною інсульту є підвищений кров’яний тиск.

У багатьох людей підвищений кров’яний тиск можна контролювати за допомогою дієти з високим вмістом калію та низьким вмістом солі, насичених жирів та холестерину. Важливо також зменшити споживання алкоголю. Регулярне виконання фізичних вправ, підібраних відповідно до віку та ступеня тренованості, допоможе скинути зайві кілограми й так понизити кров’яний тиск. Можливо, доведеться приймати медикаменти — але під наглядом лікаря,— бо він краще орієнтується у великій кількості доступних ліків.

Патологічні процеси у сонних артеріях звужують найважливіші шляхи постачання крові до мозку і є одним з головних чинників інсульту. Коли закупорка артерій досягла певного ступеня, то, для того щоб відновити їхню прохідність, вдаються до хірургічної операції, відомої як ендартеректомія. Дослідження показали, що ця операція разом з курсом медикаментозного лікування приносить полегшення людям із сильно звуженим просвітом артерій, в котрих спостерігалися симптоми артеріальної блокади. Проте хірургічне втручання може супроводитися ускладненнями, тож, перш ніж до нього вдатися, треба ретельно все зважити.

Серцеві захворювання підвищують ризик інсульту. Фібриляція передсердь (безладне серцебиття) здатна призвести до утворення кров’яних згустків, які можуть потрапити до мозку. Цьому деколи вдається запобігти за допомогою антикоагулянтів. У випадку інших серцевих захворювань, щоб відвернути інсульт, слід приймати ліки або зробити операцію. Призвідником інсультів дуже часто стає діабет, тож його треба лікувати, аби запобігти інсульту.

Транзиторні ішемічні атаки (ТІА) є чіткими сигналами, які передвіщають інсульт. В жодному разі не нехтуйте ними. Зверніться до свого лікаря та розпочніть лікування причин захворювання, бо такі атаки в багато разів побільшують ймовірність інсульту.

Здоровий та поміркований спосіб життя є чудовою профілактикою інсульту. Збалансоване харчування, регулярні фізичні вправи, мінімальне вживання алкоголю та відмова від паління підтримують артерії в здоровому стані та можуть навіть сприяти позитивним змінам у вже хворих судинах. Якщо споживати більше круп, свіжих фруктів і овочів, то це, згідно з різними дослідженнями, також допомагає зменшити ризик інсульту.

З журналу “Пробудись”