БОЯЗНЬ ПЕРЕД ЗАЇКАННЯМ. ЯК ВИЯВЛЯТИ ЧУЙНІСТЬ

ЧИ ВИ помітите різницю між промовцем, який говорить вільно, і тим, хто має боязнь перед заїканням? «Звичайно»,— напевно, відповісте ви. Але зауважте, що написав Петер Лоу у своїй книжці мовою африканс «З-заїк-кання»: «На кожну людину, про яку одразу можна сказати, що вона заїкається, припадає, напевно, десятеро, які воліють, щоб їх помічали якнайменше, та, як тільки можуть, приховують розлад мовлення». Приховують розлад мовлення? Як?

Деяким заїкам вдається приховувати розлад завдяки тому, що вони думають наперед про слова, які колись вже завдали їм труднощів. Вони не вимовляють цих слів, а перефразовують речення або вживають інші слова з подібним значенням. В одній сім’ї протягом 19 років подружнього життя чоловік приховував, що заїкається. Коли дружина дізналася правду, вона запитала логопеда: «Ви маєте на увазі, що це тому він ніколи не дає коментарів на зібраннях, а я завжди повинна замість нього розмовляти по телефону і робити замовлення в ресторанах?»

Певні труднощі мали також Герард і Марія — щасливе подружжя з Південно-Африканської Республіки. Багато разів Марія намагалася пояснити чоловікові, що боїться заїкання і тому не дає коментарів на вивченнях Біблії. «Дурниці,— категорично відповідав чоловік,— ти не заїка». Герард так думав тому, що його дружина взагалі-то балакуча співрозмовниця. Лише певні ситуації, коли потрібно щось сказати, викликають в неї боязнь перед заїканням. Герард усвідомив це вперше за п’ять років подружнього життя і тоді визнав: «Я був неуважним і нетактовним». Тепер він не докоряє дружині, а навпаки, хвалить її, коли вона таки наважується говорити перед великою аудиторією.

Зрозуміло, багатьох заїк мучить «страх… часом приглушений, а часто пронизливий,— пояснює у своїй книжці «Заїкання» (англ.) Дейвід Комптон, який сам заїкається.— У найважчий момент, коли треба щось сказати — буденне чи особисте,— у цей момент заїка почувається незахищеним, посміховиськом для інших… Навіть ті, хто дає собі раду з найбільшим успіхом, все ж визнають, що страх істотно впливає на них і ніколи не зникає зовсім».

Ситуації, які провокують боязнь

Якщо людину, що заїкається, викликають відповідати на питання перед великою аудиторією, як-от у школі, на діловій зустрічі або релігійному зібранні, це може викликати в неї хвилювання, яке призводить до сильного приступу заїкання. Під час інтерв’ю на радіо п’ятнадцятирічну заїку Розанну з Південно-Африканської Республіки запитали: «Чи буває так, що ви вважаєте за краще промовчати?» Дівчина відповіла: «Часто. Скажімо, інколи під час занять у класі я знаю правильну відповідь, що заслуговує доброї оцінки, але мені надто важко виголосити її».

У тій самій радіопрограмі брали інтерв’ю в бізнесмена Саймона. Він, як і Розанна, значною мірою подолав розлад мовлення завдяки лікуванню в логопеда. Але і досі бувають моменти, коли Саймон сильно заїкається. Ставлення аудиторії може погіршити його стан. Він пояснив: «Якщо ви на нараді правління, де треба досить багато говорити, а вам це дуже важко, люди за столом стають надзвичайно нетерплячими».

Слід розрізняти боязнь заїки і боязнь сором’язливої людини перед розмовою з незнайомцями. Візьмемо приклад Лізи, яка протягом останніх двох років відвідує зібрання Свідків Єгови. Вона говорить досить вільно, коли просто розмовляє з друзями. Ліза заповзято проповідує, а значить, звертається до незнайомців першою. Але, як і багато інших заїк, вона боїться говорити перед великою аудиторією. «На зібраннях,— пояснює Ліза,— я зрідка можу підняти руку і відповісти на питання. А якщо я все ж таки наважуюся, то моя відповідь складається щонайбільше з одного слова або короткого речення. Хоча це дуже мало, але це все, що я можу. Завжди готуюся заздалегідь, і часто відповіді сидять на кінчику мого язика. Але він зраджує мені».

Для деяких заїк найгірша річ — читати вголос. Це змушує їх вживати слова, яких вони звичайно уникають. Ліза продовжує: «На зібраннях нас деколи запрошують по черзі зачитувати біблійні вірші, які ми обговорюємо. У таких випадках, коли я чекаю своєї черги, від страху не можу сидіти спокійно і переживаю, чи зможу прочитати вірші, чи ні. Іноді читаю, але не можу вимовити певного слова. Тоді я пропускаю його і продовжую читати».

Очевидно, треба дуже добре зважити, перш ніж заохочувати заїку читати щось вголос. Від такого «заохочення» йому може стати ще гірше. Натомість той, хто заїкається, заслуговує на сердечну похвалу, коли він робить усе, що йому під силу.

Якщо ви хочете допомогти

Заїкання — дуже складне порушення мовлення. Те, що допомагає одній людині, може не допомогти іншій. У багатьох випадках до тих, кого «вилікували», розлад повертається. Про заїкання написано більше наукових робіт, ніж про будь-який інший розлад мовлення. Проте спеціалісти не знайшли його конкретної причини. Більшість фахівців зійшлися на думці, що до заїкання можуть призвести багато факторів. За однією з теорій, що ґрунтується на найновіших дослідженнях, заїкання спричиняє аномальна організація клітин мозку в ранньому дитинстві. Автори підручника «Заїкання: комплексний підхід до його природи та лікування» (англ.) доктори Теодор Дж. Петерс та Бері Гітар вважають, що сучасні гіпотези щодо причин «застаріють, коли величезні прогалини в наших знаннях про заїкання заповнять подальші дослідження».

Оскільки людина знає про заїкання надто мало, необхідно обачливо радити якийсь з численних методів лікування цього розладу мовлення. Автори згаданого підручника додають: «Усунути заїкання важкої форми можна тільки частково. Заїки можуть лише навчитися говорити повільніше, менше заїкатися та не переживати надмірно… З невідомих нам причин на деяких заїк лікування суттєво не впливає».

Коли лікування не дає бажаних результатів, деякі логопеди звинувачують заїку в тому, що він не докладав достатньо зусиль. Один медик заявив: «Невдачу можна пояснити лише тим, що заїка не був достатньо наполегливим». Стосовно подібних тверджень письменник Дейвід Комптон висловився так: «Не можу передати словами той гнів, який подібні висловлювання викликають у заїк. По-перше, тому, що це очевидна неправда. Нема такого методу лікування який би допомагав усім заїкам, а якщо певний метод комусь і підходить, це ще не свідчить про його непогрішимість. По-друге, тому, що заїки живуть з вадою… Все, що недоречно і несправедливо нагадує їм про це,— злочин».

Як їм допомагати

Здебільшого заїки не люблять, щоб до них ставилися із жалістю. Однак багато в чому їм можна допомогти. Коли вони заїкаються, не відводьте збентежено погляд. Дивіться людині в очі, а не в рот. Зазвичай заїки дуже чутливі до мови тіла своїх слухачів. Якщо ви триматиметесь невимушено, їхня боязнь зменшиться. «Нехай особа побачить, що ви збираєтеся слухати її так само, як будь-кого іншого»,— радить логопед.

Викладач може полегшити боязнь учня, який заїкається. Південноафриканський педагогічний журнал «Ді Юні» (африканс) радить викладачам наступне: «Більшість заїк заїкаються значно менше, коли знають, що слухач не очікує плавності мови».

Як стверджується у вищезгаданому журналі, дуже важливо, щоб викладач знав почуття учнів, які заїкаються. Викладачеві радять не уникати заїк з делікатності, а говорити з ними та заохочувати їх висловлювати свої почуття, пов’язані з проблемою. Таким чином викладач може дізнатися, які саме ситуації найбільше провокують в учня боязнь. Вищезгаданий журнал повідомляє: «Плавність його мови на 80 відсотків залежить від вас». Мова заїки буде ще більш вільною, коли цей учень знатиме, що, незважаючи на його проблему, до нього ставляться схвально. Далі в журналі пояснюється: «Невимушена робоча атмосфера в класі корисна не тільки для заїки, але й для всієї групи».

Безумовно, ці поради можна з успіхом застосовувати в навчальних ситуаціях для дорослих.

Наш Творець розуміє

Наш Творець Бог Єгова повністю розуміє недосконалість людини. Коли Він виводив ізраїльтян з Єгипту, то доручив Мойсеєві бути його промовцем. Він знав, що в Мойсея розлад мовлення і це заважає йому в спілкуванні. Бог також знав, що, на відміну від свого брата, Мойсея, Аарон говорив вільно. «Я знаю, що він добре буде говорити»,— сказав Бог (Вихід 4:14). Однак у Мойсея були інші набагато важливіші риси, як-от вірність і відданість, доброта, віра та лагідність (Числа 12:3; Євреїв 11:24, 25). Незважаючи на заперечення Мойсея, Бог не змінив свого рішення обрати його керівником свого народу. Водночас Бог зважив на боязнь Мойсея і призначив йому промовцем Аарона (Вихід 4:10—17).

Ми зможемо наслідувати Бога, виявляючи чуйність. Ставтеся до заїк з повагою і, незважаючи на розлад мовлення, намагайтесь бачити, якою є людина насправді. Ось для ілюстрації випадок, що стався в сім’ї, де росте маленька дівчинка, батько якої заїкається. Тато навчився читати більш плавно. Одного вечора він випробував цей метод, прочитавши казку своїй шестирічній дочці, і залишився дуже задоволений тим, як плавно в нього вийшло.

Тату, говори як слід,— сказала дівчинка, коли батько закінчив.

Я й говорю як слід,— відповів він з обуренням.

Ні,— не здавалось дівча,— говори як завжди.

Так, ця маленька дівчинка любить свого тата таким, яким він є, навіть його недосконале мовлення. Отже, коли ви в майбутньому будете мати справу з людиною, яка заїкається, не забувайте, що вона теж може прекрасно мислити і мати чудовий характер. Заїки, звичайно, не обділені почуттями. Виявляйте терпіння та чуйнісь.

З журналу “Пробудись”