“Гороховий суп” вбив у Лондоні 12 тисяч людей

Що ви чули про Великий смог, який накрив Лондон у грудні 1952 року? Він накрив столицю Великобританії 5 грудня і розвіявся лише до 9 грудня. Це була справжня екологічна катастрофа в результаті якої загинуло 12 тисяч людей. Що ж сталося?

Морозна зима 1952

Смог в ЛондоніВ 1952 році зима в Британії розпочалася дуже рано. Вже в листопаді встановилися сильні морози, які супроводжувалися снігопадами, а до грудня зимова погода остаточно облаштувалася на території королівства.

Повітря Лондона забруднювалося димом труб з фабрик і заводів, промисловість країни активно відновлювалася після воєнної розрухи. Свій внесок давали також численні автомобілі і громадський транспорт: як раз в цей період в Лондоні трамваї замінювали на автобуси з дизельними двигунами.

Сильні морози змусили на повну потужність працювати електростанції, основним паливом для яких було вугілля. Але, крім того, в Лондоні було сотні тисяч, якщо не мільйони камінів, які також опалювалися вугіллям. Щоб хоч якось зігрітися мешканці столиці у грудневі дні 1952 року не шкодували вугілля. Вони навіть не здогадувалися чим це незабаром обернеться.

Англія видобувала вугілля на своїй території. Але, в умовах післявоєнної кризи значна його частина йшла на експорт, а для «домашнього користування» залишалося більш дешеве вугілля з домішками сірки. Його використання призводило до утворення особливо їдкого і шкідливого диму. Екологічний рух у ті часи знаходився лише в зародковому стані, тому серйозно про можливість масштабного лиха ніхто не вірив. Але біда дуже часто приходить несподівано.

Великий смог

Перевірка забруднення повітря

Перевірка забруднення повітря в Лондоні. Фото: www.globallookpress.com

4 грудня 1952 року Лондон потрапив в зону дії антициклону, що призвело до так званої температурної інверсії: застояне холодне повітря опинилося під «кришкою» теплого повітря. В результаті на столицю Англії опустився холодний туман, який не мав ніякої можливості розвіятися. А всередині цього туману накопичувалися вихлопні гази, заводські викиди, частинки сажі з сотень тисяч каменів які не мали виходу при такій безвітряній погоді.

Мешканців Лондона важко налякати туманом. Але такого дивного явища їм ще не доводилося бачити. Туман мав жовто-чорний колір, за що і отримав назву «гороховий суп». Це було результатом великого скупчення шкідливих речовин.

Цей смог, провисів над британською столицею з 5 по 9 грудня 1952 року. З кожним днем ситуація погіршувалася адже концентрація шкідливих домішок у повітрі стрімко збільшувалася.

Видимість знизилася настільки, що довелося зупинити рух громадського транспорту, за винятком метрополітену. Найбільш відчайдушні водії автобусів намагалися згадати зорю автомобілізму, відправляючи перед автобусом людину з ліхтариком, однак ситуацію це не рятувало.

Люди не бачили навіть своїх ніг, а повідомлення про тварин, що задихнулися приходили з міських околиць все частіше і частіше.

Зупинили навіть роботу швидкої допомоги: можливості забрати хворих просто не було. Припинилися театральні вистави і показ кіно в кінотеатрах адже глядачі не бачили ні сцени, ні екрану.

Треба віддати належне лондонцям, які перенесли випробування, що випало на їхню долю з чисто англійським спокоєм. І це навіть незважаючи на те, що в місті в ці дні співробітники ритуальних служб буквально збивалися з ніг від кількості замовлень, а на кладовищах Лондона вишикувалися справжні черги з траурних процесій.

Робота над помилками

Коли ж дим розвіявся постало питання: а що це взагалі було? Розслідування Великого лондонського смогу вийшло на рівень парламенту, де були озвучені жахливі цифри. За даними міністерства охорони здоров’я, жертвами смогу стали близько 4000 чоловік. Головна причина смертей – проблеми дихальних органів. Навіть дорослі і здорові люди скаржилися на брак повітря, а для людей похилого віку, хронічних хворих і немовлят Великий смог став фатальним.

За думкою експертів, головним джерелом трагедії виявився отруйний сірчаний газ, що виходив з димарів Лондона. Подальші дослідження виявили, що у 100 000 чоловік було різні захворювання дихальних шляхів, які були пов’язані з наслідками Великого смогу 1952 року. Протягом перших місяців після нього загальне число жертв збільшилася до 12 000 чоловік.

Великий лондонський смог 1952 року став демонстрацією того, чим небезпечне забруднення навколишнього середовища. У Великобританії було вжито жорстких законодавчих заходів з метою недопущення повторення екологічної катастрофи таких масштабів.

У 1956 році в країні був прийнятий закон «Про чисте повітря», який ввів пряму заборону на чорний дим з димарів. Топка вугіллям була поставлена ​​в Лондоні поза законом. Британські електростанції стали терміново переводити на інші види палива. Громадянам надавалися субсидії на переобладнання домашніх вугільних печей.

В кожному місті Великобританії з’явилися зони, в яких категорично забороняються будь-які дії, що призводять до викидів диму. За порушення даного правила було передбачено навіть кримінальна відповідальність. Крім того в країні з’явилася спеціальна служба, яка відстежує викиди опалювального обладнання великих підприємств і звичайних житлових будинків.

В даний момент працівники служби можуть закрити будь-яке підприємство до тих пір, поки робота його опалювальної системи не буде виправлена. Зараз в країні вже не зустріти заводів, які працюють на вугіллі, практично скрізь використовуються газові або електричні установки. Каміни вже досить довгий час використовуються британцями лише як декоративна прикраса публічних закладів та житлових будинків.